| Головна » Файли » Мої файли |
| 17.05.2014, 17:58 | |
Чернечослобідський НВК: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад
П Р О Е К Т
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА
Вчитель початкових класів Кибальник Г.М. 2014 ПРОЕКТ Тема: Життя і творчість Т.Г.Шевченка Мета проекту:
Тип проекту: творчо-інформаційний, груповий, практично-зорієнтований
Об’єкт проекту: життя і творчість Т.Г.Шевченка
Центральна проблема: «Я хочу більше знати про життя Тараса…»
Спосіб рішення проблеми: пошук інформації, створення буклету, свято-презентація.
Завдання проекту:
4. Гностичний аспект.
5. Креативний аспект.
Термін проекту: 10 днів
Учасники проекту: учні 2-го класу
Кінцеві результати реалізації проекту:
Для дитини: інтерес до вивченого матеріалу, позитивна зміна самооцінки та ціннісних орієнтацій, розвиток творчих здібностей, ступінь задоволеності дитиною своїх потреб і інтересів, активність в реалізації проекту та удосконалення особистості, об’єктивність оцінювання власних дій і здатність відповідати за виконане завдання.
Для дитячого колективу: уміння приймати спільні рішення, колективно планувати роботу, розподіляти обов’язки, відповідально виконувати доручену справу і відповідати за своє слово, спільно підводити підсумки та аналізувати результати власної діяльності, вести колективний пошук потрібної інформації.
План виконання проекту:
Підготовка проекту:
1 крок – Запуск проекту; Чи всі добре знають життєвий та творчий шлях видатного українського поета, письменника, художника? Давайте дізнаємось більше!
2 крок – Планування, розподіл обов’язків, аналіз зібраної інформації. Що треба зробити при підготовці цього проекту? Діти обговорюють, що над проектом можна працювати в групах, вирішують, що підсумком цієї роботи буде створений буклет. Протягом 10 днів діти знаходять потрібний матеріал. Через кожні 2 дні підводяться підсумки: хто про що дізнався, джерела інформації, труднощі, що виникли під час підготовки.
3 крок – Захист проекту
4 крок – Колективний аналіз роботи
На екрані портрет Т.Г.Шевченка. Вчитель. Наша презентація – це відкриття. Кожен з вас, діти, має шанс на відкриття. Хтось можливо, відкриє для себе досі незнайомі сторінки біографії нашого Кобзаря, а дехто – нові поезії. Але, я сподіваюсь, що готуючись до сьогоднішньої презентації, у вас виникли пізнавальні інтереси, ви більше зацікавились постаттю Тараса Шевченка, у вас виникло бажання якомога більше дізнатися про любов до Батьківщини, рідної мови, поезії. Саме це і є метою нашого заходу. Ким же був, є і буде для нас, українців, Тарас Шевченко? Якнайповніша відповідь на це питання, безперечно, пролунала з уст Івана Франка. Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Доля його переслідувала в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу, ані його любові до людей на ненависть і погорду. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті-невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отаким був, є і буде для нас, українців, Тарас Шевченко. І сьогодні ми прийшли до нього, щоб ще раз заглибитися в палке, пристрасне слово поета, ще раз перегорнути сторінки книги його життя… І перше слово ми надаємо нашим біографам. Учень бібліограф. ( демонструється хата в якій народився Т.Г.Шевченко) 9 березня 1814 року темної ночі, перед світом, у селі Моринцях на Київщині, в хаті кріпака Григорія Шевченка блиснув єдиний на все село вогник, народилася панові нова кріпацька душа, в Україні – її великий співець Тарас Шевченко.
Учень бібліограф. В похилій хаті край села Над ставом чистим і прозорим Життя Тарасику дала Кріпачка-мати, вбита горем. Нещасна мати сповила Його малого й зажурилась, І цілу ніченьку вона За сина-кріпака молилась… Учень бібліограф : (хлопчик в бур’янах) Пройшло кілька років. Тарасик підростав. Він був меткий, непосидючий, цікавий і допитливий, босоногий, часто замурзаний, обірваний, пустотливий, але розважливий, розумний і добрий. Та недовго балувало життя Тараса. Коли йому було 9 років померла мати. Тепер у життя малого Тарасика вриваються печаль та журба за мамою, тяжка напівсирітська доля. Учень бібліограф: Після смерті матері батько одружився вдруге. Взяв жінку з трьома дітьми. Мачуха недолюблювала Тараса і ставилася до нього суворо, а часом і жорстоко. Років через 20 після цього Тарас напише: «Хто хоч здалеку бачив мачуху і зведенят, той звичайно бачив пекло… Не було години, щоб між зведенятами не було сварки, бійки, сліз!» Єдиною людиною, яка ставилася до Тараса з розумінням і співчуттям, була його сестра Катерина. ( портрет Катерини) Учень бібліограф: Мене дуже вразив такий випадок. Мачуха мучила Тараса по-всякому. А тут ще один випадок стався. На постій у хату до Григорія Шевченка поставили солдата. В один із днів він закричав, що в нього зникли гроші. «Украв Тарас!» – гучно оголосила мачуха. Тарас божився і клявся – не винний! Але жодні запевнення не допомагали. Втік. Заховався, знайшли… Ярина розповідала, що Тарасу зв’язали руки й ноги – катували різками. Дізнання тривало три дні, доки знесилений хлопчина не «зізнався». Зажадали, щоб гроші повернув. А де йому їх узяти? Знову били, потім кинули в темну комору. А справжній злодій виявився пізніше. Це був син мачухи Степанко, який украв гроші й заховався у дуплі старої верби. Отакий був «гостинець» сироті Тарасу. Учень бібліограф: А мені запам’яталося таке: в 11-й рік свого народження Тарас почув від мачухи: «Не жилець твій батько на цьому світі – помре скоро». Заплакав хлопець і вибіг з хати. Як жити сироті? А батько, відчуваючи наближення кінця, давав розпорядження щодо майбутнього свого нехитрого скарбу. Тоді й почули люди від нього: «Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба – він буде незвичайною людиною: з нього вийде або щось дуже гарне, або великий ледар, для нього моя спадщина або нічого не буде варта, або нічим йому не допоможе…» Невдовзі батько Тараса помер. Але його пророчі слова щодо майбутнього сина справдилися. Доля судилася Тарасові справді незвичайна. Учень бібліограф: Після смерті батьків родичі захотіли вивести сироту в люди. Ким тільки не був малий Тарас: і свинопасом, і наймитом, і слугою дяка в школі, і учнем маляра, і кухарчуком, і козачком у пана. Тарасові дуже хотілося вчитися. Але шкільний дяк, до якого найнявся малий за можливість навчатися, виявився п'яницею і змушував його красти. Хлопець знайшов собі нового вчителя — маляра, але Тараса приставили козачком до пана. Це була нудна робота: цілими днями чекати, поки господар забажає люльку чи склянку води, яка стоїть поряд з ним на столі. Нехтуючи забороною, Тарас таємно перемальовував картини зі стін панського будинку. За це його одного разу дуже покарали. Але й помітили неабиякі здібності кріпака і вирішили віддати його до майстра вчитися на «кімнатного живописця». Учень мистецтвознавець. Шевченка віддали на чотири роки навчатися до петербурзького майстра декоративного живопису Василя Ширяєва, людини грубої й жорстокої. Разом з іншими учнями Ширяєва Шевченко розписував інтер’єри петербурзьких театрів . А вечорами відвідував рисувальні класи Товариства заохочування художників. Тут молодий Тарас знайшов товаришів, які познайомили його з викладачами Петербурзької Академії мистецтв. Шевченко мріяв навчатися в Академії, але добре розумів, що кріпакам туди дорогу заказано.
Учень-мистецтвознавець: У 24 роки друзі викупили Тараса з кріпацтва. Він з великим завзяттям узявся за науку. Навчаючись у Петербурзькій академії художеств, він водночас здобував знання із мови, літератури, історії, географії, навіть математики, і незабаром став освіченою людиною. Учень-мистецтвознавець: Уже після першого року навчання в Академії — Шевченко здобув срібну медаль другого ступеня за екзаменаційну роботу — рисунок з натури. Наступного року — знову срібна медаль: цього разу за складнішу композицію побутового характеру «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці». 1841 року рада Академії присуджує 27-річному Шевченкові третю срібну медаль за акварель «Циганка-ворожка». Учень-літературознавець: Шевченко продовжує писати вірші. Лише тільки один випадок допоміг дізнатися про його поетичні твори. Шевченко писав портрет полтавського поміщика Мартоса. Одного разу Мартос побачив на підлозі невеличкий списаний папірець. Він підняв його і прочитав українські вірші, які були наскрізь пронизані тугою за рідним краєм. – Що це? Чиї це вірші? – запитав він. – Мої, – тихо відповів Шевченко. – Так… Пустощі. Коли погано на серці, я починаю писати. У мене багато цих віршів. Шевченко витягнув з-під ліжка кошик, який був наповнений білими аркушами з віршами. Великими зусиллями Мартосу довелося умовити Шевченка надрукувати вірші окремою книгою. Так в лютому 1840 року світ побачив «Кобзар».
Учень-літературознавець: Чому збірки мають таку назву? Людину, яка вміла весело, дотепно розповідати і співати, називали кобзарем – перебендею. Кобза – улюблений музичний інструмент українців. Тарас дуже любив слухати кобзу. Ця маленька книжечка відразу відкрила новий чистий світ поезії, вибухнула, мов джерело чистої холодної води, заяснів невідомою доти в українському письменстві виразністю, простотою і поетичною грацією вислову». Поезія Шевченка не просто зачаровувала: вона будила прагнення до волі, національну гідність українців. Тому поет був небезпечним для царського уряду, і його було заслано рядовим солдатом на довгих десять років із забороною писати й малювати. Учень-літературознавець: Серед небагатьох прижиттєвих видань Тараса Шевченка особливе місце посідає остання його книжка — «Буквар південноруський», складена із кращих творів. Ця книжка для учнів недільних шкіл була першою дитячою демократичною читанкою в Україні. 10 тисяч примірників книжки було видано власним коштом поета. Продавалися вони лише по 3 копійки, щоб їх могли купити й найбідніші селяни. «Буквар» став найкращим дарунком для дітей, яких поет щиро любив.Шевченкові поезії «Маленькій Мар'яні», «Мені тринадцятий минало», «Тече вода з-під явора», «Садок вишневий коло хати» та десятки інших стали улюбленими творами багатьох поколінь дітей. Ми пропонуємо вам послухати невмирущу поезію Тараса Григоровича Шевченка. ( учні читають вірші «Світає …», «Встала й весна…», «Зоре моя вечірняя», «Сон…», «Садок вишневий коло хати», «Тече вода з-під явора». ) Учень-літературознавець: Мріяв поет написати й інші підручники для початкової школи, викладати малювання в Київському університеті. Однак передчасна смерть не дала йому здійснити своїх планів. Учень бібліограф: Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. Поховали його на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні того ж року домовину поета перевезено в Україну й поховано, як він сам заповідав, на Чернечій горі над Дніпром біля Канева. Учень читає вірш «Заповіт»
Учень бібліограф: Віримо, немає в Україні такої людини, яка б не знала й не любила творів Шевченка. Він був поетом волі в час неволі, Поетом доброти в час зла. Була у нього незвичайна доля, Та доля Україною була.
| |
| Переглядів: 938 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |